У передчутті одного з найважливіших свят для українських філологів, а саме Дня рідної мови на факультеті української філології відбувся захід, який зібрав в одному колі студентів і викладачів.
Студенти ІІ курсу підготували цікаву інформацію, презентували її через поетичні рядки відомих українських письменників, демонстрували скарби рідного слова.
Буду я навчатись мови золотої…
У трави-веснянки, у гори крутої,
В потічка веселого, що постане річкою,
В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.
Буду я навчатись мови-блискавиці
В клекоті гарячім кованої криці,
В корневищі пружному ниви колоскової
В леготі шовковому пісні колискової.
Щоб людському щастю
дбанок свій надбати;
Щоб раділа з мене
Україна-мати…
До студентів із привітальним словом звернулася декан факультету української філології, доц. Л. М. Семененко.
Любов Миколаївна наголосила на важливості таких заходів, на вагомості української мови для майбутніх вчителів-словесників, на силі слова, яке здатне обороняти нас від ворога, надавати сили.
До привітань долучилася й викладач кафедри української та зарубіжної літератур, доц. І. М. Онікієнко, яка нагадала всім присутнім, що 20 лютого в Україні вшановують Героїв Небесної Сотні, чия боротьба не була марною. Вона полягала в простих істинах: для українського народу – вільна українська держава, для українського народу – українська мова.
Інна Миколаївна наголосила, що нині студенти живуть і навчаються в історичний час, у час боротьби, у час коли українська мова постає маркером ідентичності, коли все більше й більше людей називають українську рідною, спілкуються нею всюди.
Краща мова єднання – це українська
Нам Україну народила… такі слова з відомої пісні нехай повсякчас лунають в серцях українців по всій території нашої держави.
